<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<title>Наука</title>
<link href="http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/364" rel="alternate"/>
<subtitle/>
<id>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/364</id>
<updated>2026-07-26T08:35:20Z</updated>
<dc:date>2026-07-26T08:35:20Z</dc:date>
<entry>
<title>Першоджерела як основа реконструкції та розвитку сучасного українського театру</title>
<link href="http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1622" rel="alternate"/>
<author>
<name>Полонський, Валерій Геннадійович</name>
</author>
<author>
<name>Ходаківська, Еліна Сергіївна</name>
</author>
<id>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1622</id>
<updated>2026-07-15T00:00:36Z</updated>
<published>2026-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Першоджерела як основа реконструкції та розвитку сучасного українського театру
Полонський, Валерій Геннадійович; Ходаківська, Еліна Сергіївна
У статті досліджується проблема переосмислення традиції в сучасному українському театрі як методологічної основи формування нових практик. Обґрунтовується теза про те, що традиція не зводиться до репрезентації минулого, а виступає механізмом збереження внутрішньої логіки мистецького розвитку, порушення якої призводить до втрати цілісності інноваційних процесів. Особливу увагу приділено аналізу фрагментарності спадщини Леся Курбаса та її впливу на сучасні підходи до театральної практики. Мета статті – визначення основних методів реконструкції сучасних театральних практик через звернення до першоджерел і виявлення їхнього потенціалу для формування актуальної методології українського театру. В праці застосовано методи порівняльного аналізу, історико-культурної реконструкції та практико-орієнтованого узагальнення. Виокремлено ключові підходи до роботи зі спадщиною: синтез фрагментів курбасівської системи з іншими театральними методологіями; критична оцінка практик, сформованих у межах ідеологічно зумовлених моделей; а також звернення до фундаментальних тілесних першоджерел, зокрема практики йоги. Доведено, що такі підходи дають змогу не лише реконструювати втрачені зв’язки, а й розширити інструментарій сучасного актора, зокрема в аспектах тілесної та мовно-голосової підготовки. Наукова новизна дослідження полягає у розгляді йоги як одного з базових джерел тілесних принципів, що структурно співвідносяться з українськими театральними практиками, зокрема системою «мімограмоти», а також в обґрунтуванні необхідності повернення до першоджерел як до способу подолання ідеологічних нашарувань у театральній педагогіці.
</summary>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Режисерсько-продюсерський паритет як ознака творчої самореалізації Віталія Малахова (1991–2001 рр.): досвід персоналізованого підходу</title>
<link href="http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1621" rel="alternate"/>
<author>
<name>Стьопін, Євген Васильович</name>
</author>
<id>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1621</id>
<updated>2026-07-15T00:00:31Z</updated>
<published>2026-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Режисерсько-продюсерський паритет як ознака творчої самореалізації Віталія Малахова (1991–2001 рр.): досвід персоналізованого підходу
Стьопін, Євген Васильович
Мета статті – проаналізувати творчу діяльність Віталія Малахова у період 1991–2001 рр., яка ґрунтувалася на паритеті його режисерсько-продюсерської самореалізації, і дослідити найпоказовіші театральні проєкти, що шляхом використання багатоджерельного фінансування, були втілені під час функціонування заснованої ним приватної театральної агенції «Поділ. Арт. Проект». У роботі над статтею були використані наступні методи: наукового пізнання: системний, порівняльний, історичної ретроспекції, міждисциплінарний принцип, що уможливив реалізацію економічного, соціокультурного та мистецтвознавчого підходу, а також потенціал кейс-аналізу певних театральних проєктів. Наукова новизна статті полягає в акцентуації на продуктивності режисерсько-продюсерського паритету як ознаці творчої самореалізації Віталія Малахова в умовах 1991–2001 рр., що дало змогу в дещо іншому ракурсі висвітлити особливості творчих і організаційних орієнтирів митця, спрямованих на модернізацію українського театрального процесу.
</summary>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Організація концертної діяльності та музичне виконавство в Україні: традиції та сучасність</title>
<link href="http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1620" rel="alternate"/>
<author>
<name>Остапенко, Дмитро Іванович</name>
</author>
<id>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1620</id>
<updated>2026-07-15T00:00:21Z</updated>
<published>2026-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Організація концертної діяльності та музичне виконавство в Україні: традиції та сучасність
Остапенко, Дмитро Іванович
Статтю присвячено дослідженню історичного становлення організаційних структур концертної діяльності в Україні та аналізу традицій і сучасних тенденцій розвитку музичного виконавства. Мета статті – висвітлення еволюції організаційно-управлінських структур у сфері концертної діяльності, формування та проведення концертних сезонів, визначення внеску провідних діячів української культури у формування виконавських традицій, а також висвітлення діяльності нового покоління концертних виконавців в умовах повномасштабної російсько-української війни. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-культурного, системного, аналітичного та порівняльного підходів. Було застосовано наступні методи: історико-генетичний – для вивчення витоків і еволюції організаційно-управлінських структур, хронологізації для встановлення послідовності їх формування та наповнення концертно-виконавським потенціалом, періодизації – для врахування еволюційних змін у суспільстві, соціологічний – для вивчення громадської думки щодо концертної діяльності періоду воєнного стану, узагальнення – для формування висновків і перспектив подальших досліджень.
</summary>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Інституційне управління культурними процесами в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення України</title>
<link href="http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1578" rel="alternate"/>
<author>
<name>Качмар, Олександра</name>
</author>
<author>
<name>Зінків, Ірина</name>
</author>
<author>
<name>Которобай, Станіслав</name>
</author>
<id>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1578</id>
<updated>2026-06-18T00:01:25Z</updated>
<published>2026-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Інституційне управління культурними процесами в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення України
Качмар, Олександра; Зінків, Ірина; Которобай, Станіслав
Об’єктом дослідження є процеси інституційного управління сферою культури в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення. Актуальність теми зумовлена потребою забезпечити ефективне функціонування інституцій у сфері культури під час збройної агресії, трансформації соціокультурного середовища та зростання ролі культури як інструменту суспільної консолідації й національної ідентичності. Нині культура є не лише сферою духовного життя, а й важливим чинником стійкості держави, що зумовлює потребу в належному інституційному забезпеченні та ухваленні адаптивних управлінських рішень. Метою статті є здійснення аналізу теоретичних і практичних засад інституційного управління у сфері культури під час війни та визначення основних напрямів його трансформації в контексті постконфліктного відновлення.
</summary>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
</feed>
