http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/242 2026-04-14T15:38:02Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/842 Образ батька в українському кінематографі: особливості художньої трансформації Никоненко, Володимир Володимирович Архетип батька – один із основних елементів колективного позасвідомого. Вже на зорі історичного розвитку людство закріпило за батьківською постаттю такі символічні функції: сила, влада, мудрість, наставництво, захист. Водночас, протягом століть образ батька залишається символом культурної самобутності народів, а також, постаттю, що уособлює зв’язок з родом та духовними традиціями. Художній образ батька неодноразово ставав предметом досліджень з різних гуманітарних дисциплін. Оскільки в батьківській постаті зосереджені суспільні уявлення про мораль, авторитет та кровні зв’язки, в мистецтві вона часто уособлює символічну вертикаль загальнолюдських цінностей. Відповідно, коли в суспільстві трапляються певні соціальні, політичні чи культурні реформи, в мистецтві вони найчастіше закарбовуються через зміни у трактуванні характеру образу батька. Займає чільне місце архетип батька і в українській національній ментальності, що добре простежується у творах нашої культури – міфології, фольклорі, літературі, кінематографі. Кіно – як масове мистецтво, та своєрідне дзеркало соціальних процесів, – ретельно карбувало хроніку трансформації образу батька в колективній свідомості українського суспільства: від 1920-х років – до сьогодення. Сьогодні ми маємо можливість простежити наскрізний розвиток образу батька на українському екрані в різні історичні періоди, розглянути динаміку цього процесу та дослідити його логічну послідовність. На наш погляд, історія теми батьківства в українському кіно донині залишається недостатньо висвітленою. Необхідність комплексного дослідження батьківського архетипу в українському мистецтві видається особливо доречним: на тлі загострення військової агресії проти України актуалізується тлумачення образу батька як своєрідного уособлювача духовних, моральних та державницьких цінностей народу. Мета дослідження полягає у концептуальному осмисленні інтерпретацій художнього образу батька на українському кіноекрані (від 1920-х років до сьогодення) з оглядом на соціальні, політичні та культурні реалії історії країни. Наукова новизна дослідження в тому, що в ньому вперше здійснено систематизоване поетапне теоретико-методологічне дослідження художнього образу батька в українському кінематографі (1920 рр. – наші дні) в контексті історико-політичних процесів ХХ – ХХІ століть, простежено логіку послідовності еволюції батьківського образу на українському кіноекрані з особливою увагою до соціокультурних чинників, що зумовлювали концептуальні зміни кінематографічних інтерпретацій образу батька в кожний з періодів української історії. Уточнено розуміння соціальних та культурних факторів, які протягом тривалого історичного періоду формували колективні уявлення про постать батька в національній пам’яті українців та модулювали функціональну характеристику художнього образу батька в просторі української культури, а також – комплекс наукових шляхів та теоретичних засад, що дають можливість широкого та розгалуженого дослідження художнього образу батька у творах світового мистецтва, і в українському кінематографі зокрема. Отримані автором результати становлять комплексне міждисциплінарне дослідження особливостей художніх трансформацій образу батька в українському кінематографі, що містить у собі аналіз теоретико-методологічного підґрунтя цієї проблеми та осмислює основні соціокультурні фактори, що впливали на концептуальну характеристику образу батька в кіно на різних етапах соціального та політичного життя країни. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/841 Жанрово-стильова специфіка музично-екранних форм ХХІ століття Сидорчук, Тетяна Анатоліївна Доступність засобів для створення та дистрибуції контенту, що стала можливою завдяки інноваційним інженерним звершенням, демократизувала універсалії культури, збагачуючи мистецтво сонмом нових образів, знаків та символів. Однак найцікавіше, чим відзначається технологізація культурно-мистецького побуту, – створення унікальних, непересічних екранних творів, зокрема з музичною домінантою, генерація яких стала можливою завдяки сміливому експериментуванню молодих митців та можливості презентувати власний творчий доробок на придатних для цього платформах. Поєднання музичної та екранної форм утворило явище, що вимагає власної дефініції та детального дослідження жанрово-стильової специфіки. Поява нового екрана («скрінема») не лише стає стимулом для генерації низки нових форм, але й актуалізує трансформацію тих, що вже давно побутують в екранному просторі. Для форм на кшталт фільму-концерту, мюзиклу та екранізації музично-драматичних жанрів «скрінема»-екран постає як справжнє «рятівне коло». Поза тим, формальні характеристики перелічених вище жанрів загалом не позначаються яскравими метаморфозами. І якщо в працях науковців цим музично-екранним формам приділено значної уваги, то виявлення характерних особливостей форм новітніх (а також «переосмислених» сучасниками) постає предметом дослідження значно рідше. Сучасні формальні інновації перебувають безпосередньо в системі координат екранних творів з домінантною музичною складовою. Ба більше, демократичність сучасних медіаплощин відроджує глядацький інтерес до форм, що здавна побутують, та заохочує митців-експериментаторів до пошуку форм новітніх. Усе це обумовлює актуальність дослідження та обґрунтовує вибір теми. В роботі зведено до спільного знаменника генерацію творів із музичною домінантою та віднайдено їм місце серед узвичаєних форм шляхом створення системи класифікації. Також підведено підґрунтя для подальшого дослідження усіх окреслених репрезентантів музично-екранних форм та проілюстровано їхню унікальність на яскравих прикладах. Дисертація є першою в Україні спробою звести до спільного знаменника екранні твори з музичною домінантою та осягнути їхню жанрово-стильову специфіку, враховуючи найновітніші форми. У роботі вперше запропоновано означення нової дефініції для характеристики екранних форм з домінуванням музичної складової – "музично-екранна форма" та введено до наукового обігу запропоновану термінологію; виявлено специфічні ознаки новітньо-жанрових модифікацій музично-екранних форм; закладено основи диференціації новітніх музично-екранних форм, систематизовано та узагальнено характерні риси, притаманні їм; створено систему класифікації екранних форм з домінантною музичною складовою, що включає в себе як достатньо розкриті з наукової точки зору форми, так і новітні, що перебувають на етапі кристалізації своїх базових якостей; запропоновано декілька класифікацій музичного короткометражного фільму, обумовлені реаліями побутування явища в медіапросторі: відповідно до «екрана», відповідно до кількості використання композицій в кадрі, відповідно до способу поєднання використаних композицій; виявлено й охарактеризовано специфіку побутування українського музичного короткометражного фільму; визначено поняття відеоальбому, запропоновано види його класифікацій, артикульовано «маркерні» структурні елементи та висвітлено особливості його існування в сучасних культурних реаліях, що для української наукової спільноти є прецедентом. У роботі розглядаються класичні теорії, присвячені ідентифікації приналежності музики екранному простору (З. Лісса, К. Метц, М. Шіон, Е. Хаген, М. Річардс), та більш новітні концепції (К. Гобман, Ж. Женетт, М. Лор-Райян). Представлено аналіз способів поєднання музики з візуальним рядом (З. Лісса, Ю. Лексманн, К. Станіславська). Проаналізовано систематизації творів з музичною домінантою, найбільш близькі роботі (З. Кракауер, Г. Фількевич, К. Станіславська), та артикульовано низку характерних рис, необхідних для ідентифікації предмета дослідження. Спираючись на праці науковців, запропоновано авторську класифікацію, яка ґрунтуються на декількох творчо-виробничих чинниках. Попри систематизацію низки музично-екранних форм, перелік яких станом на час написання праці можна назвати найбільш повним, робота не вичерпує ґенези новітніх явищ та можливості формальних модифікацій існуючих репрезентантів в майбутньому. Водночас саме поява нових жанрово-стильових інновацій є одним із векторів наступних наукових розвідок. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/840 Вплив китайської театральної культури на національний кінематограф Чанг, Цзе. Китайський кінематограф в історичному, естетичному, філософському та інших аспектах - це яскравий і самобутній культурний феномен глобального масштабу. Розвиваючись на початку ХХ ст. під патронатом західної культури, він одразу набув національної специфіки та, у свою чергу, вплинув на світове кіномистецтво. Від початку ХХІ ст., на тлі ефективного зростання економіки Китаю, китайське кіно стрімко комерціалізується та просувається на міжнародний ринок. Водночас, попри світове визнання високих здобутків китайської кінематографії, перед мистецькою спільнотою країни постають проблемні явища, пов’язані з пошуками національної ідентичності в сучасному глобалізованому культурному просторі. Запозичення технологій західного кіновиробництва, зміна соціальних умов, зокрема, швидкий розвиток міських агломерацій та споживацької культури в КНР, робить все більш помітною тенденцію до однорідності кінокультури. Дискурсивна криза, притаманна деяким китайським кінострічкам, викликає полеміку в академічному та професійному середовищі. Одним із виходів з цієї ситуації постає збереження зв’язків кінематографії з традиційною культурою Китаю, зокрема, зі сценічним мистецтвом. Саме звернення китайських кінематографістів до народного та професіонального національного театру, базованого на специфічних національних ментальних установках, допомогли протягом тривалого періоду уникати штампів і стереотипів західного кіно. Про ефективність втілення кіномовою ХХІ ст. традиційної китайської образності (історії і культури країни, духовних цінностей конфуціанства, даосизму та буддизму) свідчать і деякі сучасні проекти. Виплекані століттями правила життя, які транслювалися через мистецтво, продовжують бути актуальними в складній соціальній реальності, яка на сьогодні формується за умов подальшої діджитилізації та універсалізації культури. Тож духовні потреби сучасної китайської публіки може задовольнити лише таке кіно, що вдало переосмислює традиційні сюжети і теми, стрижневі для національної культури Китаю. У зв’язку з цим, надзвичайно актуальним постає наукове дослідження впливу сценічного мистецтва Китаю на розвиток національного кінематографу. Сутнісним для розкриття такої проблематики є не лише фіксація фактів запозичення театральних технік, прийомів у кіновиробництві та аналіз фільмів, створених за мотивами відомих театральних п’єс. Важливим є пошук механізмів трансляції національних духовних цінностей, які споконвічно містив традиційний китайський театр. У цьому сенсі китайське ігрове кіно, яке на початку свого розвитку було фільмуванням пекінської опери чи інших сценічних форм, а згодом перебрало на себе виховну, просвітницьку, соціально-регулятивну, розважальну та інші функції театрального мистецтва, продовжує бути потенційно багатим предметом дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в дисертації вперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз естетики та художніх прийомів національного театру в китайському ігровому кіно. Вперше прореферовано та представлено українській науковій спільноті здобутки провідних зарубіжних наукових досліджень на тему взаємозв’язків китайського театру та кіно; висвітлено реалізацію у китайському ігровому кіно сюжетики та образності старовинних театральних жанрів наньсі та цзацзюй; проаналізовано вплив регіональних шкіл китайської опери (пекінська, кантонська, хенанська, шаосінська та хуанмей) на народження піджанрів китайської музичної кінодрами; виявлено вплив розмовної драми хуацзюй на розвиток китайського кіномистецтва періоду 1930–1970 рр.; обгрунтовано унікальність феномену кінотеатральної пластичності китайського мистецтва, що проявляє себе в гнучкому взаємовпливі ігрового кіно та сценічної творчості й навпаки. Теоретичне дослідження впливу театральної культури Китаю на національний кінематограф сприятиме розвитку синології в Україні. Матеріали дисертації можуть бути включені до загальних та спеціальних навчальних курсів з теорії та історії культури, мистецтвознавства, кінознавства, написання статей, рецензій на кінофільми та вистави тощо. Поширення інформації про соціокультурний контекст розвитку китайського національного кінематографа сприятиме покращенню взаємодії України та Китайської народної республіки у сфері культури та освіти. Дисертація містить комплексний мистецтвознавчий аналіз впливу китайської театральної культури на кінематограф КНР, Тайваню та Гонконгу. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/839 Естетичні особливості китайських фільмів у жанрі уся Чжан, Цзінвень Китайські фільми про бойові мистецтва, що виникають на ранньому етапі розвитку кінематографа в Китаї як фільмування сцен з пекінської опери та розквітають вже в німому кіно як екранізація пригодницьких фентезійних романів про майстрів кунг-фу, здолали значний еволюційний шлях. З низькобюджетних костюмованих бойовиків, які приваблювали лише китайського глядача, вони перетворилися на надзвичайно дорогі постановочні проекти, що з великим успіхом ідуть на світових екранах, мають високі рейтинги, отримують визнання кінокритиків, призи на міжнародних фестивалях та престижних конкурсах кіноакадемій. Фільми уся перетворилися на важливу складову китайської культури, оскільки вони існують не як окремі кінотексти чи екранний жанр, а як цілісний ідейно-художній напрямок, що претендує на значну роль у презентації китайської цивілізації, пов’язаної з нею стародавньою та актуальною образністю і тематикою. Форма для с учасних фільмів про бойові мистецтва набуває вторинності, а на перший план висувається національний дух і колорит. На відміну від деяких західних аналогів у вигляді суто розважальних бойовиків-блокбастерів, жанр уся передає глибинний код китайської ментальності: етапи його розвитку та ідейний зміст нерозривно пов’язані зі складною історією Китаю, його образний ряд та візуальне оформлення походить від багатовікових традицій національного живопису й театру, а мотивацію персонажів зумовлюють конфуціанська етика та буддистсько-даоські вірування. Важко переоцінити й вплив жанру уся на розвиток світового кіномистецтва. Від колоніальної екзотики й локальної розважальності фільми уся просунулися до світового визнання. Вони стали предметом вивчення, матеріалом для запозичення оригінальної кіномови, унікальної естетики екранного світу, побудованого на змішуванні фентезійних і реалістичних начал. Інтегруючись у світовий культурний простір, жанр уся водночас зберігає свою самобутність. Попри очевидність впливу виплеканих європейською та американською кіноіндустрією технологій і художніх нормативів, китайські фільми про бойові мистецтва опираються тотальному копіюванню чужорідних ідей та образів. Зрештою, саме такі видатні майстри кіномистецтва з Гонконгу, Тайваню та КНР, як Чжан Імоу, Чень Кайге, Цуй Харк, Ронні Ю, Вонг Кар-Вай, Енг Лі та інші, збагатили скарбницю світового кінематографу неперевершеними шедеврами, що стали стандартом жанру. В дисертації вперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз естетичних особливостей китайських фільмів уся з акцентом на їх національну природу, жанрову еволюцію та адаптацію до сучасних технологічних форматів. Уперше зібрано, прореферовано, представлено українській науковій спільноті велику кількість зарубіжних досліджень, присвячених китайським фільмам про бойові мистецтва; висвітлено питання жанрового розгалуження та утворення системи піджанрів уся; досліджено специфіку драматургії та образності жанру уся; виявлено шлях розповсюдження китайських фільмів про бойові мистецтва, впливу естетики та технології виробництва фільмів на світову кінематографію; досліджено перспективи розвитку жанру уся як трансмедійних проектів, впровадження тематики бойових мистецтв у інші технологічні формати екранних мистецтв. Набуло подальшого розвитку висвітлення етапів виникнення, розвитку та трансформації жанру уся, а також дослідження даосько-конфуціанських та чань-буддистських витоків філософії та ідеології фільмів про майстрів бойових мистецтв. Дисертація містить комплексний мистецтвознавчий аналіз естетичних особливостей китайських фільмів уся з акцентом на їхню національну природу, жанрову еволюцію та адаптацію до сучасних технологічних форматів. Проаналізовано сучасні підходи до розробки типових для бойових мистецтв тем, сюжетів, образності, застосування художніх прийомів і символів з урахуванням нових технологічних форматів. Перспективним видається подальше дослідження жанру уся як трансмедійного феномену, шляхів його врізноманітнення та поширення у вигляді тих культурних проектів, що реалізуються, відштовхуючись від екранного першоджерела. 2023-01-01T00:00:00Z