http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/356 2026-04-10T12:45:01Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1397 Особливості сценічного прочитання драматургії Мартіна Макдони: досвід британських та українських митців Хорошко, Павло Олександрович За останні 30 років слава Мартіна Макдони, ірландського драматурга та кінорежисера, вийшла далеко за межі театрів Ірландії, Британії та Європи. Окрім загальної затребуваності та зацікавленості в п’єсах цього автора з боку театральної спільноти, Мартін Макдона відомий для більш широкої публіки своїми кінороботами, які також відзначенні престижними нагородами. Важливим аспектом його творчості є той факт, що його драматургія була затребувана і популярна задовго до його першого гучного кінодебюту, і саме успіх його постановок у світовому театральному просторі і привів його до кіно, залишивши за собою матеріал, який осмислюється та адаптується вже чверть сторіччя. Порівняння різних підходів до постановок, а також аналіз історичних та культурних контекстів драматургії автора зумовлює актуальність дослідження. Визначивши і порівнявши ці підходи, ми зможемо надати характеристику методам постановки автора в Україні, чим саме вона відрізняється від оригінального бачення автора, та вирішень у британському театральному просторі. Звернувшись до драматургії автора, окрім різноманіття тем та проблематики, одразу можна помітити, що його перші сюжети концентруються навколо батьківщини та осмислюють культурні та історичні контексти цієї країни. Мартін Макдона фактично літературно і театрально репрезентував Ірландію всьому світові, і досі дуже багато театрів різних країн та культур звертаються до цього матеріалу, незважаючи на таку сильну відмінність. Театральний простір України не виключення. В багатьох містах театри різних напрямків і формацій ставляють драматургію Мартіна Макдони, пропонуючи кардинально інакший погляд та осмислення його п’єс. Дане дослідження спрямовано на перегляд та аналіз вистав в українському театральному просторі, дослідження драматургії автора, а також вистав і методів, за якими цю драматургію ставлять британські митці. 2025-12-23T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1198 Кітч як один із компонентів сценографії сучасного театру ляльок Чорношкур, Марія Михайлівна Кітч як культурно-естетичний феномен давно перестав бути периферійним поняттям і посів важливе місце серед сучасних теоретичних розвідок. Полісемантичність і динамічність цього поняття дозволяє йому поставати в якості не лише стилістичного засобу, а й формою соціальної комунікації. Відповідно, аналіз цього явища дозволить розширити розуміння ролі кітчу як інтегрованого елемента театрального мистецтва, виявити особливості взаємодії кітчу з іншими елементами театральної мови та створити теоретичну базу для подальшої розробки методологічного підходу до використання кітчевих стратегій у сценографії. У науковому дискурсі кітч посідає міждисциплінарне місце, адже його проблематика опрацьовувалася в багатьох гуманітарних галузях, зокрема у працях з: філософії (Ж. Бодріяр, У. Еко, К. Ґрінберг, Т. Адорно, О. Муха, Т. Кулка), культурології та мистецтвознавства (Т. Дубровний, А. Міненко, О. Уманець, Б. Шумилович), літературознавства (Т. Гундорова, В. Ешкілєв), музикознавства (Д. Жалейко, Н. Зимогляд, В. Полюга), театрознавства (К. Чоботарі, А. Щокін). В той же час недостатньо розвинено теоретичне осмислення феномену кітчу в контексті театру ляльок, зокрема в аспекті сценографії. 2025-12-23T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1197 Театральне мистецтво України воєнного часу: тенденції, напрямки, теми Войтенко, Валерія Олегівна В умовах повномасштабного вторгнення 2022 року театр перестає бути виключно естетичним явищем і набуває функцій публічного свідчення, психологічної підтримки, соціальної мобілізації, культурної дипломатії та збереження національної пам’яті. Таким чином, театр стає не лише художнім простором, а й важливим соціокультурним інститутом, що реагує на події в режимі реального часу. Після 2014 року український театр опинився в унікальній історичній ситуації: він одночасно реагує на війну, документує її, інтерпретує колективний досвід травми та формує наративи спротиву. Попри значну кількість окремих публікацій, сучасний український театр воєнного часу досі не має комплексного системного аналізу, що й визначає наукову новизну цього дослідження. 2025-12-23T00:00:00Z http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1196 Вистави конкурсу театру ляльок «Премʼєри сезону» у світлі методології Х. Юрковського та С. Тілліса Кокотюха, Данило Андрійович Сучасний український театр ляльок рухається в бік світових сценічних традицій і новаторських практик. Все частіше українська публіка отримує змогу побачити неординарні вистави, що не вписуються в колишні стереотипні рамки «казки для дітей». Роботи вітчизняних лялькарів, представлені на міжнародних і національних фестивалях і конкурсах, стають маркерами поточних тенденцій і водночас окреслюють перспективи розвитку театру ляльок, зокрема розширення кордонів цього виду мистецтва та переосмислення поняття театральної ляльки. Водночас експериментальні постановки українських лялькарів іноді вступають у протиріччя з певними постулатами вітчизняного театрознавства, де театральна лялька від 1970-80-х рр. має канонічне теоретичне визначення, започатковане радянським лялькарем і педагогом М. Корольовим. Ним була сформована методологія оцінки театру ляльок, поняттєвий апарат, класифікація, розподіл на специфічні / неспецифічні засоби тощо. Деталізовані та розширені розробки М. Корольова були інтегровані в професійну підготовку лялькарів, а також неодноразово застосовані на практиці. Таким чином радянська та пострадянська методологія заклала основу досліджень українського театру ляльок. Проте наявність нових експериментальних форм, взаємодія українських лялькарів з міжнародною мистецькою спільнотою, парадигмальна зміна пріоритетів українського сценічного мистецтва – все це спонукає до оновлення методології осмислення актуальних феноменів вітчизняного лялькарства. Власне, спроби комбінування звичних правил створення та використання театральної ляльки або нестандартні погляди на внутрішню логіку цієї системи і формують сучасний театральний процес. У цьому пошуку українські діячі відходять все далі й далі від класичної подачі, на яку спиралися попередні форми театру ляльок. Відповідно виникає запит на розробку альтернативного способу наукового дослідження даного мистецтва. Разом із розвитком міжнародної співпраці та обміну досвідом, в українському театрі ляльок з’являються не лише нові експериментальні практики, а й поширюються наробітки закордонних науковців. Цілком логічно, що для осмислення новітніх процесів на українському коні актуальним є звернення до ряду авторитетних дослідників, серед яких особливо вирізняються постаті Х. Юрковського та С. Тілліса. Їхні підходи та концепції, які були запропоновані в останній третині ХХ ст., не втрачають значущості та наукового потенціалу. Інтеграція інновацій на сцені українського театру ляльок та західного досвіду вивчення подібних феноменів може сприяти подальшому розвитку цього виду мистецтва, яке буде актуальним та конкурентним у сучасному культурному просторі. Для окреслення динаміки розвитку вітчизняного театру ляльок, на наш погляд, найбільш репрезентативною платформою є огляд-конкурс театрів ляльок «Прем’єри сезону». 2025-12-23T00:00:00Z