<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" version="2.0">
<channel>
<title>Факультет театрального мистецтва</title>
<link>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/290</link>
<description/>
<pubDate>Sun, 26 Jul 2026 08:13:05 GMT</pubDate>
<dc:date>2026-07-26T08:13:05Z</dc:date>
<item>
<title>Першоджерела як основа реконструкції та розвитку сучасного українського театру</title>
<link>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1622</link>
<description>Першоджерела як основа реконструкції та розвитку сучасного українського театру
Полонський, Валерій Геннадійович; Ходаківська, Еліна Сергіївна
У статті досліджується проблема переосмислення традиції в сучасному українському театрі як методологічної основи формування нових практик. Обґрунтовується теза про те, що традиція не зводиться до репрезентації минулого, а виступає механізмом збереження внутрішньої логіки мистецького розвитку, порушення якої призводить до втрати цілісності інноваційних процесів. Особливу увагу приділено аналізу фрагментарності спадщини Леся Курбаса та її впливу на сучасні підходи до театральної практики. Мета статті – визначення основних методів реконструкції сучасних театральних практик через звернення до першоджерел і виявлення їхнього потенціалу для формування актуальної методології українського театру. В праці застосовано методи порівняльного аналізу, історико-культурної реконструкції та практико-орієнтованого узагальнення. Виокремлено ключові підходи до роботи зі спадщиною: синтез фрагментів курбасівської системи з іншими театральними методологіями; критична оцінка практик, сформованих у межах ідеологічно зумовлених моделей; а також звернення до фундаментальних тілесних першоджерел, зокрема практики йоги. Доведено, що такі підходи дають змогу не лише реконструювати втрачені зв’язки, а й розширити інструментарій сучасного актора, зокрема в аспектах тілесної та мовно-голосової підготовки. Наукова новизна дослідження полягає у розгляді йоги як одного з базових джерел тілесних принципів, що структурно співвідносяться з українськими театральними практиками, зокрема системою «мімограмоти», а також в обґрунтуванні необхідності повернення до першоджерел як до способу подолання ідеологічних нашарувань у театральній педагогіці.
</description>
<pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
<guid isPermaLink="false">http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1622</guid>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</item>
<item>
<title>Режисерсько-продюсерський паритет як ознака творчої самореалізації Віталія Малахова (1991–2001 рр.): досвід персоналізованого підходу</title>
<link>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1621</link>
<description>Режисерсько-продюсерський паритет як ознака творчої самореалізації Віталія Малахова (1991–2001 рр.): досвід персоналізованого підходу
Стьопін, Євген Васильович
Мета статті – проаналізувати творчу діяльність Віталія Малахова у період 1991–2001 рр., яка ґрунтувалася на паритеті його режисерсько-продюсерської самореалізації, і дослідити найпоказовіші театральні проєкти, що шляхом використання багатоджерельного фінансування, були втілені під час функціонування заснованої ним приватної театральної агенції «Поділ. Арт. Проект». У роботі над статтею були використані наступні методи: наукового пізнання: системний, порівняльний, історичної ретроспекції, міждисциплінарний принцип, що уможливив реалізацію економічного, соціокультурного та мистецтвознавчого підходу, а також потенціал кейс-аналізу певних театральних проєктів. Наукова новизна статті полягає в акцентуації на продуктивності режисерсько-продюсерського паритету як ознаці творчої самореалізації Віталія Малахова в умовах 1991–2001 рр., що дало змогу в дещо іншому ракурсі висвітлити особливості творчих і організаційних орієнтирів митця, спрямованих на модернізацію українського театрального процесу.
</description>
<pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
<guid isPermaLink="false">http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1621</guid>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</item>
<item>
<title>Організація концертної діяльності та музичне виконавство в Україні: традиції та сучасність</title>
<link>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1620</link>
<description>Організація концертної діяльності та музичне виконавство в Україні: традиції та сучасність
Остапенко, Дмитро Іванович
Статтю присвячено дослідженню історичного становлення організаційних структур концертної діяльності в Україні та аналізу традицій і сучасних тенденцій розвитку музичного виконавства. Мета статті – висвітлення еволюції організаційно-управлінських структур у сфері концертної діяльності, формування та проведення концертних сезонів, визначення внеску провідних діячів української культури у формування виконавських традицій, а також висвітлення діяльності нового покоління концертних виконавців в умовах повномасштабної російсько-української війни. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-культурного, системного, аналітичного та порівняльного підходів. Було застосовано наступні методи: історико-генетичний – для вивчення витоків і еволюції організаційно-управлінських структур, хронологізації для встановлення послідовності їх формування та наповнення концертно-виконавським потенціалом, періодизації – для врахування еволюційних змін у суспільстві, соціологічний – для вивчення громадської думки щодо концертної діяльності періоду воєнного стану, узагальнення – для формування висновків і перспектив подальших досліджень.
</description>
<pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
<guid isPermaLink="false">http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1620</guid>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</item>
<item>
<title>Сценічне світло як сценографічний інструмент роботи з нетеатральним простором</title>
<link>http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1601</link>
<description>Сценічне світло як сценографічний інструмент роботи з нетеатральним простором
Богомазов, Петро Дмитрович
Мета статті – визначити роль і функції сценічного світла як інструмента трансформації нетеатрального простору у формуванні сценографічної структури &#13;
перформативної події. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному &#13;
поєднанні сценографічного аналізу, перформативної теорії театру та а́кторно-мережевого підходу, що дає змогу презентувати концепцію світла як пластичного елемента простору та взаємодії матеріальних і нематеріальних компонентів сценічного середовища. Наукова новизна полягає у розгляді сценічного світла як активного інструменту трансформації нетеатрального простору, здатного надавати архітектурним і побутовим об’єктам функцію сценічних елементів без їх фізичної перебудови. Обґрунтовано світло як актант перформативної мережі, що взаємодіє з виконавцями, глядачами та матеріальними об’єктами, формуючи структуру еатральної події та перцептивний досвід глядача. Виявлено механізми створення поверхневих ефектів світлом – своєрідних сценічних трюків, які виступають посередниками між візуальною формою дії та її смисловою і міфологічною &#13;
актуалізацією. Запропоновано типологію режимів театралізації нетеатрального простору світловими засобами, що включає архітектурний, сценографічний і перформативний режими використання світла.
</description>
<pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
<guid isPermaLink="false">http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/1601</guid>
<dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</item>
</channel>
</rss>
