Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Тернова, Марина Володимирівна | |
dc.date.accessioned | 2024-05-29T08:53:09Z | |
dc.date.available | 2024-05-29T08:53:09Z | |
dc.date.issued | 2022 | |
dc.identifier.citation | Тернова М. В. Обриси теоретико-практичного паритету в спадщині Джозефа Аддісона / Марина Володимирівна Тернова // Культурологічна думка. - 2022 . - № 21. - С. 69 - 77. | uk_UA |
dc.identifier.uri | http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/786 | |
dc.description.abstract | У статті на прикладі спадщини Джозефа Аддісона – відомого англійського літератора, естетика та політичного діяча – проаналізовано ситуацію, що склалася в науково-мистецькому просторі Англії в перехідний період від класицизму до просвітництва. Саме Дж. Аддісон належав до тих інтелектуалів свого часу, хто сприйняв, позитивно оцінив і – в межах власних можливостей – сприяв «входженню» окремих просвітницьких ідей в тогочасний дослідницький простір. Наголошено на окремих авторських ідеях Дж. Аддісона, які, з одного боку, значно розширили уявлення його сучасників щодо потенціалу естетичного знання, атрибутація якого на межі ХVІІ – XVІІІ століть, хоча і повільно, але трансформувалася від раціоналістичної моделі до визнання позитивної ролі чуттєвого чинника. Підкреслена роль наукових розвідок Дж. Аддісона щодо феномену «естетичне переживання» та його можливої взаємодії з «уявою». Така теоретична орієнтація сприяла становленню філософсько-психологічної теорії уяви, яка пізніше закріпилася в європейському дослідницькому просторі завдяки Дж. Віко. Реконструйовано літературно-театральне оточення Дж. Аддісона, яке активізувало популяризацію його творчості на англійських теренах, уможливлюючи вплив письменника, поета та драматурга на поточний процес культуротворення і, окреслючи – завдяки позитивній оцінці Р. Дж. Коллінгвуда – значення його спадщини у просторі національної та європейської гуманістики. Запропоновано використовувати чинники культурологічного аналізу – міжнауковість, персоналізацію в контексті біографічного методу, діалогізм та формально-логічну структуру, «теоретико-практичний паритет», оскільки перехід від класицизму до просвітництва – з огляду часу – виявився важливим історико-культурним етапом, який може бути об’єктом теоретичного аналізу як у просторі історії культури, так і культурології. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.publisher | Інститут культурології НАМУ | uk_UA |
dc.subject | класицизм | uk_UA |
dc.subject | Просвітництво | uk_UA |
dc.subject | перехідний період | uk_UA |
dc.subject | теоретико-практичний паритет | uk_UA |
dc.subject | естетичне переживання | uk_UA |
dc.subject | естетична суб'єктивність | uk_UA |
dc.subject | уява | uk_UA |
dc.subject | "політична поезія" | uk_UA |
dc.title | Обриси теоретико-практичного паритету в спадщині Джозефа Аддісона | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
dc.identifier.doi | 10.37627/2311-9489-21-2022-1.69-77 |