dc.description.abstract |
У статті реконструйовано процес становлення структурних елементів художнього твору: мімезис – канон – стиль – образ – форма – художній метод, які в логіці історико-культурного руху мистецтва набули вагомого значення щодо процесу відтворення дійсності. Показано специфіку поступового введення цих структурних елементів як у теоретичний, так і в практичний обіг відповідно до розвитку і ускладнення творчих завдань кожного конкретного виду мистецтва. Означені структурні елементи згодом були оцінені як фундаментальні складові мистецтвознавства, а в практичному аспекті, реалізовані в процесі створення художніх творів, надаючи їм тих обрисів, що відповідали вимогам певного історичного періоду. Наголошено, що деформація окреслених структурних елементів відбулася на початку ХХ століття, коли на європейських теренах починають формуватися численні формалістичні напрямки, представники яких свідомо відмовлялися чи від мімезису, чи від образу. Зазначено, що після авангардистів елементи художнього твору було переглянуто в 70-ті роки ХХ століття прихильниками «постмодерністської» естетики. Проаналізовано основні теоретичні засади монографії «Принципи мистецтва» (1938) відомого англійського філософа, історика науки і мистецтвознавця Робіна Джорджа Коллінгвуда (1889-1943), котрий запропонував власне бачення структурних елементів художнього твору, які ми оцінюємо як «творчо-пошукові новації». У статті підкреслюється, що виступаючи опонентом переважної більшості авангардистських експериментів, учений послідовно відтворив поступальний «рух» мімезису, канону, образу і форми в динаміці історико-культурного процесу з різних причин оминаючи увагою «стиль» та «художній метод». |
uk_UA |