Інтегративні засади освоєння мовно-голосових навичок акторами драматичного театру й кіно

Abstract

Мета статті – виявити основні інтегративні засади в освоєнні мовно-голосових навичок, на яких базується в класі сценічної мови професійна кваліфікація майбутніх акторів драматичного театру й кіно. У процесі дослідження використовувалися такі методи: аналітичний, логічний та метод синтезу для поєднання окремих елементів сценічної мови в єдиному симбіозі. Наукова новизна полягає в здійсненні аналітичних розвідок щодо устрою теоретичних трактувань та практичних застосувань професійних мовно-голосових навичок. Надається змога дізнатися, як у систематизованому, методико-логічному напрямку вдосконалити мовленнєву майстерність студентам-акторам. Синтезуються різні програмні розділи дисципліни "Сценічна мова", що в цілісному поєднанні між собою провокують до органічного слова в здійсненні неподільного художньо-ідейного задуму на сценічному чи знімальному майданчиках. Висвітлено значущість техніки мовлення, яка сприяє оволодінню акторами-початківцями навичками діалектного слова, манери промовляти говіркою в процесі втілення героїв на основі фольклористичного матеріалу, що існує в художній прозі, п'єсах, сценаріях. Вказуються методологічні напрямки для поліпшення сценічно-мовленнєвої багатогранності акторського слова. Виявлено першопричини, які впливають на здатність формувати неповторно-особистісну мовленнєву звичку індивідуумів. Доведено доцільність утворення інтегративної дієвої моделі, що позитивно позначиться на навчальному процесі формування мовленнєвих рефлексів, які, в свою чергу, покращать сценічне слово майбутніх митців кіно-, театральної справи. Засвоєння акторами-початківцями унормованих категоріально-понятійних основ техніки мовлення – дихання, дикції, голосу, орфоепії – сприятиме закріпленню нових мовленнєвих навичок, які є "провідниками" до опанування діалектів.