Короткий опис(реферат):
У статті виявлено взаємозв’язок між педагогічною імпровізацією та високоякісною мовно-голосовою підготовкою акторів-початківців під час їхнього навчання у закладах вищої освіти мистецького профілю. Авторка на основі педагогічної практики аналізує власний досвід роботи з майбутніми митцями кінотеатральної справи, на конкретних прикладах пропонує варіації опрацювання тренінгового матеріалу як підготовки до змістовного, артикуляційно-фонетично вивіреного сценічного слова. Адже навчання постає першочерговим етапом для набуття нового мовного стереотипу, а разом із тим, базовим атрибутом у професійній практиці після його завершення. Оскільки у майбутній фаховій діяльності акторів якісно озвучено та дієво інтерпретовано текстову репліку ролі, то це чітко окреслює тематику сюжетної лінії, спонукає до створення поведінкової та мовленнєвої манери гри героїв. Часто саме з імпровізаційними моментами в репетиції та, безпосередньо, у сценічному втіленні персонажів протягом вистави стикаються виконавці ролей. Оволодіння таким експромтом відбувається внаслідок мовно-голосового тренінгу, що є допоміжною базою як на заняттях із майстерності актора, так і в професійному житті.
Відчуття культури слова, технічної вправності, стильових особливостей художнього тексту набуваються і фіксуються у м’язовій пам’яті за допомогою виконання вправ, коли відпрацьовуються елементи імпровізації. Завдяки творчій атмосфері, викладацькій логіко-послідовній обізнаності та дисциплінарному порядку в класі сценічної мови вдається досягнути внутрішньої свободи та зовнішньої органіки в тренінгу. Як звичайно, майбутні актори набувають умінь, що допомагають їм бути готовими до незапланованих ситуативних обставин, певної несподіванки в акті сценічної дії.
Розглянуто викладацьку імпровізацію в класі сценічної мови як чинник, що примножує ефективність мовленнєвого виховання здобувачів-акторів упродовж терміну навчання, визначеного освітньо-професійною програмою. Акцентуація відбувається на методичному прийомі, в основі якого лежить імпровізація та експромт, що містить елементи студентських і педагогічних спроб та помилок. Крім того, обґрунтовано необхідність структурно-логічного балансування між методичною спрямованістю заняття у спонтанній імпровізації, формування “рубікону імпровізації”. Мовний тренінг постає свідомим, органічним процесом, що передбачає ситуаційні форми існування у вправах не тільки за наперед підготовленою й перевіреною науково-педагогічним досвідом структурою тренінгу, а й перебування в умовах спонтанності як акторам-студентам, так і педагогу.
