Феномен «Театру Драматургів»: витоки, тенденції

Abstract

Сучасна українська драматургія переживає період безпрецедентної інтенсивності розвитку, який співпав із глибокими суспільними трансформаціями початку ХХІ століття. Події Революції Гідності, війна 2014 року та повномасштабне вторгнення російської армії в Україну у 2022-му році радикально змінили не лише тематику та естетику драматургічних творів, але й самі принципи функціонування актуальної драми у театральному середовищі. Драматурги перетворюються на свідків, модераторів пам’яті, дослідників соціальної реальності, а інколи — на голос тих, хто не може говорити самостійно. Паралельно з цими змінами відбувається важливий інституційний процес: виникають нові формати авторських об’єднань, лабораторій та театрів, що переосмислюють роль драматурга у структурі театральної індустрії. Поява Театру Драматургів у 2022 стала знаковим явищем. Це перша в Україні спроба створити авторську інституцію, де драматурги не лише пишуть тексти, а й беруть на себе функції кураторів, продюсерів, менеджерів і стратегів розвитку. Академічна проблема полягає у тому, що попри значний вплив Театру Драматургів на сучасний культурний процес, його діяльність ще не стала предметом комплексного наукового аналізу. На сьогодні в українському театрознавстві ще немає робіт, які би одночасно розглядали інституційну модель Театру Драматургів, його менеджерські та фінансові принципи, творчий доробок, місію, соціокультурний вплив і відповідність європейським практикам. Таким чином, дослідження Театру Драматургів є актуальним як у науковому, так і в практичному вимірах. Воно дозволяє виявити механізми формування нової української драматургії, зрозуміти моделі самоорганізації авторів, оцінити перспективи розвитку незалежних культурних інституцій, а також визначити можливості інтеграції українських практик у ширший європейський контекст.