Found-footage і архівне кіно як нова пам'ять і засіб переосмислення наративів і зображення

Abstract

Актуальність даної дипломної роботи обумовлена цілим рядом взаємоповʼязаних чинників, що визначають сучасну ситуацію у кінематографі, візуальній культурі та світі в цілому. По-перше, протягом останніх років в українському кінематографі чимало авторів звертаються до різноманітних – від безпосередньої побудови фільму навколо матеріалу до його пошуків, реставрації та збереження – практик роботи зі знайденим та архівним матеріалом. По-друге, російсько-українська війна актуалізувала питання історичної памʼяті, деколонізації візуальної культури та критичного переосмислення радянської спадщини. Якщо раніше мова йшла про декомунізацію топоніміки чи памʼятників, то нині кінематографісти беруться й за переосмислення візуальної спадщини. Усталені історичні наративи піддаються ревізії, архіви перевідкриваються та рекатологізуються. У такій ситуації found footage кіно виявляє свій потужний потенціал як інструменту критичної рефлексії. Субверсивно використовуючи образи минулого, режисери не лише деконструюють пропагандистські та ідеологічні конструкти, але й формують нові, альтернативні моделі культурної та візуальної памʼяті – те, що у дослідженні має назву "нова памʼять".