У статті досліджено трансформацію практик продюсування в перформативному мистецтві України в умовах повномасштабної війни. Зосереджено увагу на ролі продюсера в державних і незалежних театрах, а також в аудіовізуальних
та міждисциплінарних проєктах. Проаналізовано еволюцію управлінських моделей,
механізмів фінансування та комунікаційних стратегій, які сформувалися у відповідь на виклики воєнного часу. Особливу увагу приділено прикладам діяльності українських продюсерів - Владислава Троїцького, Оксани Черкашиної, Ольги Гаврильченко, Алекса Боровенка. Наголошено на зростанні значення культурної дипломатії, соціальної відповідальності та адаптивного менеджменту в сучасному мистецькому процесі.
The article examines the transformation of producing practices in the field of performative arts in Ukraine under the conditions of full-scale war. The study focuses on the role of producers in state and independent theatres, as well as in audiovisual and interdisciplinary projects. The author analyses the evolution of management models, funding mechanisms, and communication strategies that emerged as a response to wartime challenges. Special attention is given to examples of Ukrainian producers - including Vlad Troitskyi, Oksana Cherkashyna, Olga Gavrylchenko, and Alex Borovenko - who have developed innovative collaboration formats with European partners.
