Abstract:
Проблема протистояння особистісної самобутності та соціальних вимог у нинішній епосі, що характеризується уніфікацією, масовізацією споживання та економічним диктатом, набуває ключового значення. Цей внутрішній і громадський антагонізм, що найбільш виразно проявляється у вигляді творчого застою, є визначальним фактором внутрішнього спустошення індивіда та соціальної нестабільності. Дослідження шляхів, якими здійснюється цей суспільний тиск (острах невдачі, надмірний доступ до інформації, комерціалізація автентичності), є надзвичайно важливим для встановлення рівноваги між прагненням до самоствердження і потребою в соціальній злагоді. Сучасне застосування танцювального мистецтва як засобу для глибокого, невербального усвідомлення та тілесного вираження таких непростих суспільно-філософських питань, як боротьба за ідентичність та неповторність, підтверджує високу доцільність цього творчого проєкту.
