Специфіка кіновиробництва під час війн у XX-XXI столітті

Abstract

В умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України кінематограф утверджується не лише як форма мистецтва, але і як потужний інструмент культурного спротиву, фіксації історичної травми та збереження національної ідентичності. Досвід сучасної України висуває нагальні питання щодо моделей функціонування кіноіндустрії в умовах екзистенційної кризи. В цьому контексті, звернення до історичного досвіду європейських країн, які переживали масштабні воєнні конфлікти у ХХ столітті, набуває виняткової актуальності. Кінематограф завжди був чутливим індикатором суспільних змін та засобом впливу на масову свідомість. Періоди воєн неминуче переформатовували кіновиробництво - від ідеологічних акцентів і жанрових пріоритетів до джерел фінансування та технічних інновацій. Аналіз цих трансформацій дає змогу не лише глибше зрозуміти соціокультурну роль кіно в кризові часи, але й окреслити релевантні стратегії для підтримки та розвитку українського кіно сьогодні.