Abstract:
Актуальність теми дослідження зумовлена посиленням ролі звуку в сучасному кінематографі та зміною уявлень про функції аудіальної складової екранного твору. В сучасній звукорежисерській практиці звук уже не обмежується ілюстративним супроводом зображення, а виступає самостійним засобом формування художнього образу, атмосфери, психологічної напруги та ефекту присутності глядача в екранному просторі. Актуальність теми також зумовлена практичною проблемою сучасного кіновиробництва, зокрема українського, де звук, записаний безпосередньо на знімальному майданчику, не завжди відповідає технічним і художнім вимогам. Унаслідок цього виникає потреба в подальшому перезаписі діалогів або окремих звукових елементів у студійних умовах. Однак такий перезапис не завжди здатний повністю відтворити природну акторську інтонацію, емоційний стан, дихання, паузи, темп мовлення та акустичний зв’язок персонажа з реальним простором сцени. Саме тому проблема якісного майданчикового запису набуває не лише технічного, а й художнього значення. У контексті звукового веризму важливо не просто отримати чистий звук, а зберегти живу присутність актора в моменті виконання ролі.
