Особливості акторської освіти у вітчизняному мистецько-освітньому процесі

Abstract

У статті розглядається специфіка підготовки акторів в Україні в контексті компетентнісного підходу до освіти, кодифікованого Болонським процесом та новим освітнім законодавством України. Щоб відповісти на запитання дослідження, автори аналізують компетенції акторів спеціальності «Сценічне мистецтво» на рівнях бакалавра та магістра, визначених трьома різними українськими вищими навчальними закладами. Автори визнають численні переваги компетентнісного підходу до освіти, що містить покращену прозорість і порівнюваність ступенів, а також підвищення мобільності студентів і викладачів, але також припускають, що він має свої проблеми. Для підготовки акторів компетенційний підхід створює проблему визначення основних компетенцій, що відображають специфіку підготовки акторів, зосереджених на пам’яті, голосі, рухах і мовленні, а також розмежування компетенцій на рівнях бакалавра та магістра. Дослідники знаходять незначну різницю між компетенціями бакалавра та магістра в програмах, які вони аналізують, і запитують, чи потрібно акторам, які не планують займатися викладацькою або науковою діяльністю, отримувати ступінь магістра, щоб здобути «повну вищу освіту». Тут науковці порушують важливу проблему збереження унікальних національних акторських шкіл, сформованих відомими майстрами сцени, як стрижня акторської освіти. Вони також пропонують фестивалі акторських шкіл як засіб обміну досвідом під час підготовки акторів.