Abstract:
У статті сфокусовано увагу на специфіці розвитку англійського класицизму в умовах кінця XVII – першої половини XVIII століття. Цей період демонструє нові досягнення в логіці «руху» такого важливого напряму гуманістики як класицизм, який від кінця XVI до початку XVIII століття формувався як самостійний феномен, помітно відрізняючись від загальних європейських тенденцій. Оскільки автор статті вважає, що перший період у розвитку англійського класицизму завершився оприлюдненням «Есе про драматичну поезію» (1668) Дж.Драйдена, аналіз стану гуманістики, як в умовах «драйденської доби», так і початку XVIII століття, видається актуальним. Відтворено роль теоретичних напрацювань Дж.Мільтона та А.-Е.Шефтсбері, які окреслили специфічний етап гуманітарного знання на англійських теренах в цілому, як завдяки низці принципово нових підходів як до теорії драми, так і до спроб вести аналіз мистецтва і художньої творчості на перетині кількох наук. Такий дослідницький прийом, який сьогодні доцільно кваліфікувати як «діалог наук», вплинув на нове сприймання сучасниками наукового потенціалу етики та психології. Окрім означеного, А.- Е.Шефтсбері розпочав систематизацію наукових розвідок своїх попередників, долучивши до спільноти англійських класицистів нові імена. Наголошено на факті розширення понятійно-категоріального апарату задля дослідження естетико-мистецтвознавчої проблематики.
