Драматургія Сари Кейн та її сценічне прочитання в українському театральному просторі

Abstract

Настання епохи постмодернізму у середині-другій половині ХХ ст. характеризується змінами у соціокультурному середовищі, зокрема — зреченням від усталених мистецьких форм, що спричинило появу широкого різноманіття нових естетико-художніх течій та стилів. Так, наприклад, у театральному мистецтві Великої Британії 1994-1999 рр. новим феноменом стає явище «In-yer-face theatre» або «Театр-вам-в-обличчя». Цей стиль, притаманний творчості низці британських драматургів та режисерів, доволі скоро набуває форми доволі яскравого літературного явища. І хоча він не став ексклюзивним панівним стилем у драматичному мистецтві Британії 1990-х рр., втім доволі виразно проявився і в театральній практиці. Драматургиня Сара Кейн була однією з тих, чиї роботи заклали естетичні засади «In-yer-face theatre». Тематика її творів є провокаційною та шокуючою, а виражальні засоби експресивними. Попри неоднозначну реакцію публіки, п’єси С. Кейн отримали сценічне втілення на театральних майданчиках багатьох країн світу, в тому числі були здійснені постановки і на українській сцені. Її творча особистість досліджена такими театро- та літературознавцями, як Алекс Сірц (Alex Sierz), Грем Сондерс (Graham Saunders), Кен Урбан (Ken Urban), Сара Дж. Аблетт (Sarah J. Ablett). Серед українських дослідниць, які фокусували свою увагу на творчості С. Кейн можна назвати Іванну Дмитрієву та Олесю Камишникову. Їхні праці зосереджені на аналізі драматургічного доробку С. Кейн. На противагу цьому, аналіз втілення драматургії С. Кейн в українському театральному просторі відображений лише у невеликій кількості критичних рецензій, авторами яких виступають як театрознавці, так і журналісти. Наукових праць, що аналізували би сценічні роботи за творами драматургині, немає. Цей факт й обумовлює актуальність бакалаврського дослідження.