Пластична складова в творчій палітрі народного артиста України П. Панчука

Abstract

У сучасному українському театральному просторі існує багато акторів, які привертають увагу не лише глядачів, а й театральних оглядачів і театрознавців. Однією з таких постатей є народний артист України Петро Фадійович Панчук – актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, театральний режисер, кіноактор, засновник народного аматорського театру на Волині. Петро Панчук – творча особистість, яка, маючи неповторний стиль, органічно вписується своєю грою у сценічний простір. Він пристосовується до обставин твору, його режисерського трактування, при цьому не втрачаючи своєї власної індивідуальності. Попри бездоганне вміння працювати в акторському ансамблі, Петро Панчук відрізняється від своїх колег унікальною пластикою, невимушеною подачею сюжету і внутрішньою енергією, що формує «дієві лінії» його персонажів. Врешті-решт, у синтезі це перетворюється на домінанту характеристику його сценічної особистості. Вивчення творчої манери подібних акторів є надзвичайно важливим в контексті розуміння специфіки функціонування сучасних театральних акторських технологій створення образу, що, в свою чергу, є необхідним для розуміння актуальних тенденцій розвитку сценічного мистецтва. Творчість Петра Панчука привертала увагу багатьох журналістів, театральних критиків і театрознавців, здебільшого в контексті широкого аналізу панорами театрального життя України чи з метою характеристики мистецької діяльності Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка (наприклад, О. Вергеліса [11], Г. Веселовську [12, 13], В. Заболотну [26], Р. Коломійця [31], Г. Липківську [34, 35], Л. Олтаржевську [46, 47], Т. Поліщук [54, 55, 56], В. Грицук [23], Д. Шестакову [71], Н. Мазур [36] тощо). Однак творчі пошуки актора, які приваблюють публіку та театральних критиків, феноменальність його обдарування ще не знайшли повноцінного осмислення в українському театрознавстві. Все це обумовлює актуальність даного театрознавчого дослідження.