Жанрово-стильова специфіка музично-екранних форм ХХІ століття

Abstract

Доступність засобів для створення та дистрибуції контенту, що стала можливою завдяки інноваційним інженерним звершенням, демократизувала універсалії культури, збагачуючи мистецтво сонмом нових образів, знаків та символів. Однак найцікавіше, чим відзначається технологізація культурно-мистецького побуту, – створення унікальних, непересічних екранних творів, зокрема з музичною домінантою, генерація яких стала можливою завдяки сміливому експериментуванню молодих митців та можливості презентувати власний творчий доробок на придатних для цього платформах. Поєднання музичної та екранної форм утворило явище, що вимагає власної дефініції та детального дослідження жанрово-стильової специфіки. Поява нового екрана («скрінема») не лише стає стимулом для генерації низки нових форм, але й актуалізує трансформацію тих, що вже давно побутують в екранному просторі. Для форм на кшталт фільму-концерту, мюзиклу та екранізації музично-драматичних жанрів «скрінема»-екран постає як справжнє «рятівне коло». Поза тим, формальні характеристики перелічених вище жанрів загалом не позначаються яскравими метаморфозами. І якщо в працях науковців цим музично-екранним формам приділено значної уваги, то виявлення характерних особливостей форм новітніх (а також «переосмислених» сучасниками) постає предметом дослідження значно рідше. Сучасні формальні інновації перебувають безпосередньо в системі координат екранних творів з домінантною музичною складовою. Ба більше, демократичність сучасних медіаплощин відроджує глядацький інтерес до форм, що здавна побутують, та заохочує митців-експериментаторів до пошуку форм новітніх. Усе це обумовлює актуальність дослідження та обґрунтовує вибір теми. В роботі зведено до спільного знаменника генерацію творів із музичною домінантою та віднайдено їм місце серед узвичаєних форм шляхом створення системи класифікації. Також підведено підґрунтя для подальшого дослідження усіх окреслених репрезентантів музично-екранних форм та проілюстровано їхню унікальність на яскравих прикладах. Дисертація є першою в Україні спробою звести до спільного знаменника екранні твори з музичною домінантою та осягнути їхню жанрово-стильову специфіку, враховуючи найновітніші форми. У роботі вперше запропоновано означення нової дефініції для характеристики екранних форм з домінуванням музичної складової – "музично-екранна форма" та введено до наукового обігу запропоновану термінологію; виявлено специфічні ознаки новітньо-жанрових модифікацій музично-екранних форм; закладено основи диференціації новітніх музично-екранних форм, систематизовано та узагальнено характерні риси, притаманні їм; створено систему класифікації екранних форм з домінантною музичною складовою, що включає в себе як достатньо розкриті з наукової точки зору форми, так і новітні, що перебувають на етапі кристалізації своїх базових якостей; запропоновано декілька класифікацій музичного короткометражного фільму, обумовлені реаліями побутування явища в медіапросторі: відповідно до «екрана», відповідно до кількості використання композицій в кадрі, відповідно до способу поєднання використаних композицій; виявлено й охарактеризовано специфіку побутування українського музичного короткометражного фільму; визначено поняття відеоальбому, запропоновано види його класифікацій, артикульовано «маркерні» структурні елементи та висвітлено особливості його існування в сучасних культурних реаліях, що для української наукової спільноти є прецедентом. У роботі розглядаються класичні теорії, присвячені ідентифікації приналежності музики екранному простору (З. Лісса, К. Метц, М. Шіон, Е. Хаген, М. Річардс), та більш новітні концепції (К. Гобман, Ж. Женетт, М. Лор-Райян). Представлено аналіз способів поєднання музики з візуальним рядом (З. Лісса, Ю. Лексманн, К. Станіславська). Проаналізовано систематизації творів з музичною домінантою, найбільш близькі роботі (З. Кракауер, Г. Фількевич, К. Станіславська), та артикульовано низку характерних рис, необхідних для ідентифікації предмета дослідження. Спираючись на праці науковців, запропоновано авторську класифікацію, яка ґрунтуються на декількох творчо-виробничих чинниках. Попри систематизацію низки музично-екранних форм, перелік яких станом на час написання праці можна назвати найбільш повним, робота не вичерпує ґенези новітніх явищ та можливості формальних модифікацій існуючих репрезентантів в майбутньому. Водночас саме поява нових жанрово-стильових інновацій є одним із векторів наступних наукових розвідок.