Документальний театр в Україні ХХІ століття : провідні тенденції розвитку

Abstract

Актуальність теми роботи пов’язана з тим, що в період швидких політичних і соціальних змін виникає потреба об’єктивного осмислення складних і турбулентних процесів сучасної дійсності. Вистава традиційного драматичного театру, концептуалізуючи навіть найболючіші проблеми сучасного суспільства, в періоди загострення соціально-політичних та ідеологічних протистоянь не завжди готова запропонувати однозначні відповіді на гострі питання сьогодення. Саме тому в буремні часи, коли дійсність стає сильнішою за ілюзорну, пропоновану театральну реальність, виникає запит на театр конкретних відповідей, що, власне, й зумовлює підвищений інтерес суспільства до документального театру. Головна мета документального театру – привернути увагу до актуальної суспільної теми та осмислення явищ реального життя через їхнє відтворення на сцені. У ХХІ столітті документальний театр, напрацювавши за багато десятиліть власний інструментарій для відтворення особливостей соціокультурних реалій поточного моменту, набуває значення певного культурного феномену через притаманну йому здатність максимально швидко реагувати на актуальні проблеми суспільства. Як різновид театрального мистецтва, документальний театр вибудовує сценічну модель не на вигаданій історії, а на реальному факті: документах, звітах, інтерв’ю, листуванні, протоколах, фото і відеоматеріалах та ін., які використовуються в якості джерела для історій про реальні події та людей. Документальний театр створює можливість для активної участі глядачів у діалозі про сучасні проблеми та виклики, що сприяє формуванню громадянської свідомості та активізації громадянської участі у соціумі.