Взаємовплив молодіжних субкультур та кінематографу в англомовному культурному контексті другої половини XX століття

Abstract

Актуальність теми даної магістерської роботи обумовлена тенденціями, що мають місце в суспільствах країн західного типу з початку ХХІ століття. На зміну ширшим національним та соціальним ідентичностям приходять малі групові ідентичності, скеровані ідеологією боротьби за власні інклюзивні права. Каталізатором цієї роботи стала атомізація, наслідки якої неозброєним оком помітні у сучасному соціумі, і яка призводить до виокремлення соціальних груп, об’єднаних за «гендерною», расовою, політичною чи (псевдо-)релігійною ознакою. Ця хиткість в головах і відсутність почуття твердого ґрунту під ногами беруть свій початок з контркультури й субкультур як таких, ще у другій половині ХХ століття, будучи небажаним дитям подібних молодіжних рухів і результатом їх занепаду, конформації та апропріації широким загалом. В останні роки набрали силу та впливовість ЛГБТ-спільнота, екоактивізм, різного роду фемінізм, політичний радикалізм, як правого, так і лівого толку, та інші рухи, на тлі тотального занепаду молодіжних субкультур. На прикладі 3 найсильніших субкультур минулого століттям, ми можемо прослідкувати їх зародження, розвиток, переформатування та відмирання під дією різних факторів. Поява на мистецькій арені субкультурного субстрату свідчить про ціннісну переорієнтацію та незворотні соціальні катаклізми, що супроводжували західне суспільство протягом такого бурхливого і неспокійного ХХ ст. Занепад звичної нуклеарної сім’ї, розмивання поняття статі, критично низький рівень авторитету традиційних інститутів – церква, держава, освіта, загальне зниження когнітивних здібностей у великого проценту населення та широка розповсюдженість різноманітних неврозів – це все наслідки ХХ ст. з якими ми наразі маємо справу. Окресленою проблематикою в свій час займалися такі дослідники, як Девід Рісман, Джон Мілтон Їнгер, Теодор Розак, Тоні Джефферсон і Стюарт Гол, Джон Кларк, Пол Вілліс та Дік Гебдідж. Серед вітчизняних дослідників даної проблематики виокремлюється хіба що Ігор Бондар-Терещенко.