Аудіовізуальний твір як інструмент української культурної дипломатії під час російського повномасштабного вторгнення в Україну

Abstract

У сучасному світі аудіовізуальні твори - кінофільми, документалістика, анімація, відеоінсталяції, мультимедійні проєкти — слугують не лише формами художнього висловлювання, а й потужними інструментами міжкультурної комунікації та м'якої сили. З початком повномасштабного вторгнення Pociï потреба у формуванні позитивного міжнародного іміджу України стала особливо актуальною. Відтак аудіовізуальні продукти дедалі активніше використовуються як засіб культурної дипломатії для просування українських наративів, символів i цінностей, незалежних від російських. Їхній потенціал полягає у здатності зміцнювати міжнародну підтримку, створювати емоційний зв'язок із закордонною аудиторією та утверджувати суб'єктність України у глобальному медійному просторі — навіть попри складність доведення причинно-наслідкового зв'язку між культурним впливом i політичним результатом. Актуальність цієї теми зумовлена як політичною ситуацією, так i зростанням значення культурних продуктів у міжнародних відносинах. Хоч перша державна інституція, відповідальна за культурну дипломатію, Український інститут, була створена лише у 2017 році, питання культурної дипломатії поступово виходить на передній план. Показово, що Міністерство культури, повернувши під своє керування Держкіно, підкреслило потребу посилити роль кіно саме у сфері культурної дипломатії. Це свідчить про поступове усвідомлення державою стратегічного значення аудіовізуального мистецтва. Також важливим є вивчення міжнародного досвіду, який Україна може адаптувати у власній зовнішньокультурній політиці.