Шляхи відновлення української кіногалузі у повоєнні часи

Abstract

Війна, яка триває на території України з 2014 року, стала наймасштабнішою гуманітарною та соціально-економічною катастрофою для країни з часів Другої світової. Вона змінила всі сфери суспільного життя, і культура, зокрема кінематограф, не стали винятком. Зруйнована інфраструктура, відтік творчих кадрів, переформатування ринку, психологічна травма та нові виклики ідентичності — усе це створює унікальний, але надзвичайно складний контекст для подальшого існування й розвитку українського кіно. Кінематограф завжди був потужним інструментом формування національної пам’яті, культурної самоідентифікації та зовнішньої комунікації. Післявоєнна доба вимагає не лише фізичного відновлення кіногалузі, а й переосмислення її ролі у формуванні нового українського наративу — через мистецтво, документалістику, індустріальні механізми та міжнародну співпрацю. Світова практика показує, що відновлення культурного сектору після воєнних конфліктів може стати не лише інструментом відродження, а й економічним драйвером. Саме тому дослідження шляхів відновлення української кіногалузі у повоєнні часи є актуальним і своєчасним. Аналіз європейського досвіду, систематизація сучасного стану галузі та напрацювання стратегічних підходів можуть стати основою для сталого розвитку національного кіно, яке здатне не лише вижити, але й заявити про себе у світі. Мета дипломної роботи полягає у системному аналізі викликів, можливостей та механізмів відновлення української кіногалузі у післявоєнний період на основі вивчення вітчизняного та міжнародного досвіду.