Короткий опис(реферат):
На зламі дев'ятнадцятого та двадцятого століть український театр зіткнувся з необхідністю кардинально переглянути свої засади, форми та призначення. В умовах політичних змін і соціокультурних зрушень початку XX століття, коли визначалася нова національна ідентичність та формувалися модерні форми української культури, постать Леся Курбаса набула особливої ваги. Він був не просто новатором чи талановитим режисером, а й мислителем, який розглядав театр як простір інтелектуального та духовного збудження, як лабораторію людської свідомості, як універсальний інструмент виховання людини майбутнього. У цьому контексті особливого значення набуло засноване ним мистецьке об'єднання «Березіль» – явище, яке вийшло далеко за рамки звичайної театральної трупи. Це була не просто сцена і не просто театр у класичному розумінні, а модель цілісної освітньо-художньої
інституції, в якій актор ставав не виконавцем, а повноцінним співавтором, дослідником, провідником нового театрального мислення. Вивчення системи виховання та підготовки актора в «Березолі» неможливе без глибокого розуміння особистості самого Курбаса як реформатора українського театру. Його життєвий і творчий шлях – це шлях еволюції поглядів, який поєднав у собі національну традицію з найновішими художніми та філософськими ідеями Європи. Формування його світогляду відбувалося в атмосфері культурних пошуків та зіткнення ідей, що й зумовило його відкритість до модерністських підходів, синтезу мистецтв і
переосмислення ролі актора в театральному процесі. Розуміння Курбасом
театру як явища синтетичного і метафізичного визначило його філософські й естетичні орієнтири, а також спонукало до створення унікальної інституції, що мала в собі елементи навчального закладу, дослідницького центру і художнього колективу водночас.
