Російсько-українська війна в кінематографі України: продюсерські виклики та міжнародна комунікація

Abstract

Російсько-українська війна, що розпочалася у 2014 році й перейшла у фазу повномасштабного вторгнення у 2022-му, стала не лише геополітичним, а й культурним викликом для України. В умовах війни на передній план виходить аудіовізуальне мистецтво як потужний інструмент фіксації історії, колективної пам’яті та національної самоідентифікації. Українське кіно виявило здатність не лише документувати реальність, а й транслювати меседж про стійкість і людяність українців світовій спільноті. Саме кінематограф став однією з ключових форм культурного опору та дипломатії, через яку формується міжнародне сприйняття війни і ролі України в ній. У контексті воєнних подій особливої актуальності набувають питання продюсерських стратегій – організаційних, фінансових і комунікаційних рішень, які визначають можливість реалізації фільмів у кризових умовах. Виробництво кінопроектів у період воєнного стану вимагає від продюсерів не лише креативного мислення, а й високої стійкості, гнучкості у співпраці з державними та приватними партнерами, ефективного залучення міжнародних грантів і платформ. Водночас важливим є аспект культурної дипломатії, адже українські воєнні фільми презентують державу на міжнародних фестивалях – таких як Sundance, Sheffield DocFest, IDFA, Warsaw Film Festival – і стають частиною глобального дискурсу про війну та гуманізм.