Abstract:
У другій половині ХХ століття художня практика зазнала докорінних трансформацій, спричинених змінами в просторових та інституційних умовах демонстрації мистецтва. Поява портативних відеокамер у 1960-х роках збіглася з критичним переосмисленням традиційних форматів експонування: кінотеатру як «чорної скриньки» (black box) та галереї як «білого куба» (white cube). Саме в проміжку між цими двома диспозитивами, як демонструє Ендрю В. Уроскі у праці «Between the Black Box and the White Cube» (2014), формується унікальне поле художніх практик, що працюють з рухомим зображенням поза конвенційними рамками кінематографа. Мета дослідження - дослідити теоретичні та практичні аспекти функціонування рухомого зображення в просторі між кінематографічним та галерейним диспозитивами з особливою увагою до українського контексту.