Abstract:
Мета статті – визначити роль і функції сценічного світла як інструмента трансформації нетеатрального простору у формуванні сценографічної структури
перформативної події. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному
поєднанні сценографічного аналізу, перформативної теорії театру та а́кторно-мережевого підходу, що дає змогу презентувати концепцію світла як пластичного елемента простору та взаємодії матеріальних і нематеріальних компонентів сценічного середовища. Наукова новизна полягає у розгляді сценічного світла як активного інструменту трансформації нетеатрального простору, здатного надавати архітектурним і побутовим об’єктам функцію сценічних елементів без їх фізичної перебудови. Обґрунтовано світло як актант перформативної мережі, що взаємодіє з виконавцями, глядачами та матеріальними об’єктами, формуючи структуру еатральної події та перцептивний досвід глядача. Виявлено механізми створення поверхневих ефектів світлом – своєрідних сценічних трюків, які виступають посередниками між візуальною формою дії та її смисловою і міфологічною
актуалізацією. Запропоновано типологію режимів театралізації нетеатрального простору світловими засобами, що включає архітектурний, сценографічний і перформативний режими використання світла.
