Abstract:
Японський театр Но (Ноґаку) – одна з найвизначніших виконавських традицій світового театру, що існує вже понад 600 років. Дотепер театр Но зберігає свою популярність не тільки як взірець давнього сценічного мистецтва, а як жива театральна традиція зі своєю постійною аудиторією. Прагнення зберегти та розвивати театр Но підтримується не тільки професіональними театрами Японії, але й аматорським рухом по всьому світу. Ажіотаж навколо японського театру викликав хвилю експериментів серед західних митців. Поміж інших причин естетична «експансія» японського сценічного мистецтва Но стала можливою завдяки теоретичним роботам одного з його засновників – Дзеамі Мотокійо. Трактати з мистецтва театру Но Дзеамі Мотокійо для японського театру за значимістю можна порівняти з «Поетикою» Аристотеля, яка є базовою для західної драматургії та теорії сценічного мистецтва. Теоретичні роботи майстра театру Но були важливими для розвитку всіх різновидів сценічного мистецтва Японії, починаючи з XIV ст. Також ідеї, викладені в текстах Дзеамі Мотокійо, вплинули на формування сучасного західного аванґардного театру, починаючи з ХІХ ст., коли їх було перекладено європейськими мовами. На жаль, такий величезний пласт культури світового рівня дотепер недостатньо розкрито в українському театрознавстві. До теми традиційного японського театру зверталися в окремих статтях, дописах та наукових роботах, які мали переважно оглядовий характер і ставили за мету сформувати в читача загальне уявлення про японський театр. Але робіт, які б в українському науковому просторі системно розкривали сутність теоретичних і практичних аспектів японського театру Но у вченні Дзеамі Мотокійо (його естетики, акторської техніки, історії та еволюції), дотепер немає. Це обумовлює дослідницький інтерес до спадщини японського майстра, актуалізації для сучасного виконавця принципів і методів акторської майстерності, які Дзеамі Мотокійо виклав у своїх трактатах.
