Abstract:
У другій половині XX – на початку XXI століття європейська театральна культура стала свідком суттєвих змін, зумовлених численними соціальними, політичними та технологічними процесами. В умовах холодної війни, постколоніальних трансформацій і глобалізації, культурні практики активно відображали складність сучасного життя, його суперечності та виклики. В цьому контексті творчість Б. Брехта, одного з найбільш значних драматургів, практиків і теоретиків театру, постає як ключовий елемент культурного дискурсу, що формує нові парадигми театрального мистецтва. Б. Брехт, як драматург і теоретик, запровадив концепцію «епічного театру», що відзначалася радикальним підходом до театральної форми і змісту. Він не прагнув розважати глядачів, а спонукав їх до критичного мислення, формування власного бачення соціальних проблем, навіть до активної участі в суспільному житті. Замість емоційного злиття з персонажами Брехт акцентував на дистанціюванні, що дозволяло глядачам більш зважено усвідомлювати соціальні умови, в яких відбуваються події. Надзвичайно важливим у творчості Б. Брехта був не тільки соціальний, а й політичний контекст. Адже його творчість припадає на часи великих соціальних і політичних змін — від міжвоєнного періоду до післявоєнної Європи. Аналіз творчості Б. Брехта в контексті історичних подій дозволяє виявити, як мистецтво може реагувати на виклики часу та сприяти формуванню громадської думки. Ідеї Брехта залишаються важливими для осмислення сучасних соціальних і політичних подій і викликів. З огляду на бурхливі події нашого сьогодення, цікаво розглянути спадщину Б. Брехта та її залучення в сучасний театральний простір саме під таким кутом зору.
