Abstract:
Фестивальний рух активно формує культурне життя сучасного
суспільства, не лише відображаючи естетичні тенденції епохи, а й відіграючи
важливу роль у формуванні національної ідентичності, культурної дипломатії
та громадянської активності. Впродовж своєї багатовікової еволюції фестивалі
зберегли здатність бути не лише мистецьким явищем, а й потужним
соціокультурним інструментом. В Україні фестивалі, зокрема театральні, стали
значним засобом міжрегіональної та міжнародної комунікації, інструментом
підтримки мистецьких ініціатив і розвитку творчого потенціалу. Саме через
театральне мистецтво відбувається глибинне осмислення та ідентифікація
українців зі своєю історією, традиціями і цінностями, що є особливо
важливим в умовах сучасних викликів.
З початком російської агресії в Україні з 2014 року культурний
простір України зазнав кардинальних змін, зокрема через окупацію значної
кількості територій. Повномасштабне російське вторгнення у 2022 році
поставило під загрозу функціонування фестивального театрального руху на
теренах усієї держави. Змінилася не лише логістика проведення заходів, а й
сама роль культури в суспільстві. В нових обставинах фестивалі перетворилися
на платформу не лише для творчого самовираження, а й для культурного
спротиву, психологічної підтримки суспільства, актуалізації тем війни, травми,
героїзму та національної єдності.
У цих умовах театральні фестивалі в Україні набули нових сенсів та
функцій: збереження національної пам’яті, мобілізації митців і глядачів у
процесі формування нової системи цінностей. Проведення таких подій, попри
загрози безпеці, руйнування інфраструктури та емоційну втому суспільства,
стало свідченням життєстійкості української культури.
