Вертеп як об’єкт наукового дослідження: методологічні аспекти

Abstract

Мета статті – простежити динаміку змін у застосуванні підходів і методів дослідження вертепу в різних його іпостасях та різних шарах культури. Методологія дослідження - застосовано історико-генетичний та історико-типологічний методи – для простеження еволюції у формуванні підходів до студіювання вертепу, компаративний – для порівняння реалізованих методологічних стратегій, семантичний і концептуальний – для виявлення змістовних параметрів текстів та поля концепцій, до яких вони вписані. Наукова новизна полягає у здійсненні систематизації найбільш показових текстів у сформованому наразі масиві наукових праць про вертеп у різноманітності обраних авторами предметів і методології дослідження. Висновки - поставлено питання про поле мистецтвознавчого дослідження явищ, позначених впливами поетики й естетики вертепу, а також про відповідність методології їх студіювання сучасним художнім практикам. Показано переважання історико-генетичних і джерелознавчих підходів на початковому етапі накопичення інформації (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.). Виявлено історіографічну та джерелознавчу спрямованість перших праць, опублікованих після тривалої перерви, зумовленої обмеженнями державної культурної політики (кінець 1980‑х рр.). Проаналізовані зміни методологічних стратегій у сучасних наукових рефлексіях над феноменом вертепу. Констатовано прагнення до розкриття закладених у вертепі культурних кодів і його рецепції в різних мистецьких та культурних практиках, яке здійснювалося на основі культурологічного та інтерпретаційного (виконавського) підходів, а також інтертекстуального аналізу. Показано плідність застосування міждисциплінарного підходу при дослідженні вертепу як багатоскладового культурного (включно зі специфічними мистецькими проєкціями) явища у його іманентних особливостях і специфіці функціонування.