Abstract:
Зміни у вітчизняному освітньому законодавстві стосовно мистецької освіти та запровадження особливої форми підготовки виконавських кадрів вищої кваліфікації, яка є аналогом до ступеня
доктора філософії в мистецькій галузі, зумовили актуальність теми та
її практичне значення. У статті визначені завдання, які стоять перед
здобувачем ступеня «доктор мистецтва», проаналізовані шляхи реалізації цих завдань на прикладах програм підготовки докторів мистецтва в університетах США та Європи. Розглянуті нові методологічні
засади підготовки науково-педагогічних працівників для творчих спеціальностей мистецької сфери, запропонована, як варіант, побудова
програми з докторантури мистецтва за спеціальністю «Сценічне мистецтво» в українських мистецьких закладах вищої освіти.
Підкреслено, що введення цієї форми підготовки викладацьких
кадрів вищої кваліфікації дасть можливість мистецьким закладам
вищої освіти зберегти й розвинути творчий кадровий потенціал, стимулювати талановитих митців як педагогів передавати свій досвід
наступним поколінням.
Це нововведення сприяє зближенню європейських та українських освітніх норм, дає змогу підвищити якість підготовки митців,
має позитивну динаміку розвитку, але потребує якісного наповнення
навчальних програм, вирішення методичних завдань та постійного
моніторингу змісту з можливістю корекції та вдосконалення.
