Короткий опис(реферат):
Аналізуючи тенденції розвитку режисури і сценографії українського театру 70-х років XX століття, автор акцентує увагу на подоланні канонів "номерної", "дивертисментної" побудови сценічної дії. Виявлення своєрідності художнього світобачення народу, образне переосмислення режисером і сценографом різноманітних проявів національного розглядаються як дієвий чинник жанрово-стильового збагачення театрального дійства, формування багатошарових образних систем вистав.