Abstract:
На прикладі кількох показових альбомів прогресив-року «класичного» періоду (від кінця 1960-х до середини 1970-х років) розглянуто механізми роботи пам’яті культури, що забезпечили особливі якості творчого доробку представників названого напрямку. Констатовано збагачення проблемного поля сучасного музикознавства, ускладнення його структури, що зумовило потребу у визначенні або принаймні уточненні понять та категорій, що в зв’язку з цим актуалізувалися. Проаналізовано праці, присвячені вживанню понять «пам’ять», «рецепція» в науці про музику. Зазначено, що спадковість як важлива засада існування художньої культури в часі реалізується через передачу мистецької інформації та обмін нею. Рецепцію текстів культури розглянуто як складний процес, що здійснюється у різних алгоритмах і може включати сприйняття, адаптацію, рефлексію, інтерпретацію (реінтерпретацію) тощо. Музикант, який створює власний художній світ, розшифровує й, за необхідністю, присвоює закладені в чужих текстах культурні коди. Стверджується, що окрім прямого звернення до текстів культури (перекладень, транскрипцій, адаптацій тощо), існують інші способи дії механізмів рецепції, які працюють у діалогах із різними сферами літератури й мистецтва. Визначено, що найбільш послідовно й системно результати рефлексій рок-музикантів навколо текстів культури втілюються в концептуальних альбомах, що виявляється на етапах формування художнього задуму та його реалізації. Показано, що у роботі над концептуальними альбомами механізми передачі пам’яті культури підключаються вже на початкових етапах, завдяки чому уможливлюється знаходження головного принципу, який має забезпечити художню цілісність твору. Визначено наявність проявів рецепції текстів культури у різних варіантах: від переінтерпретації з суттєвою трансформацією вихідного матеріалу – до тонких проявів інтертекстуальності (інтермедіальності).
