Abstract:
Зазначено, що інтерпретація класичних літературних творів у мистецтві XXI століття є проблемою, з якою все частіше стикаються дослідники. З цього погляду сценічна адаптація роману Г. Мелвіла «Мобі Дік» американського композитора Джейка Хеггі є прикладом ретельного збереження позачасового філософсько-релігійного змісту літературної першооснови. Тому предметом детального наукового аналізу стали робота авторів опери над текстом роману, полістилістичні особливості музичного мислення Дж. Хеггі, майстерність композитора в побудові системи персонажів. Основна мета дослідження полягала у виявленні художніх методів відображення філософської проблематики в опері Дж. Хеггі «Мобі Дік». Наголошено, що композитор Дж. Хеггі та лібретист Дж. Шер майстерно переосмислили найважливіші театральні елементи роману Г. Мелвілла. Увага до драматичних аспектів оповіді та чітке розуміння психологічних особливостей персонажів перетворили всесвітньо відомий літературний текст на яскраву музичну історію. Опера зберігає та відтворює архетипічну символіку роману «Мобі Дік»: поклоніння, паломництво, ініціацію, жертвоприношення тощо. Язичницькі мотиви полювання, вбивства, розчленування плоті, ритуального освячення кров’ю протиставляються суто християнському розумінню ідей спасіння і воскресіння. Показано, що твір композитора Дж. Хеггі відображає один із перспективних шляхів розвитку сучасного оперного мистецтва. «Мобі Дік» розсуває межі свого жанру: творці цієї неоромантичної опери відкидають застарілі стереотипи, додаючи елементів кінематографічності й, певним чином, долаючи бар’єр між глядачем та сценою. Разом із тим, опера має підкреслено класичний характер (добре написане лібрето, номерну структуру, бездоганне голосоведіння та оркестрування); вона поєднує в собі надзвичайний ліризм і різноманітність філософсько-релігійного змісту. На прикладі опери Дж. Хеггі «Мобі Дік» показані можливості сучасного сценічного втілення складних літературних творів письменників-класиків минулого. Зроблено висновок, що музика композитора Дж. Хеггі в певному сенсі виконує роль метамови, адже вона висловлює ті закладені в тексті роману глибинні філософські смисли, які формально залишилися поза лібрето.
