Abstract:
Метою роботи є з‘ясування етнорелігійних витоків театральних забобонів. Методологія дослідження полягає у застосуванні міждисциплінарного підходу з залученням до мистецтвознавчої проблематики релігієзнавчих методів дослідження: феноменологічного, порівняльно-історичного, етнологічного та ін.
Публікація є першою спробою аналітичного дослідження театральних забобонів й упереджень методами релігієзнавства. Аналіз поширених в артистичному середовищі повір‘їв і прикмет свідчить про загальне ставлення до театру як до живого організму, що потребує збалансування опозиційних сил і феноменів. Саме тому всі поведінкові заборони акторів спрямовані на гармонізацію театрального часопростору. Театр, з одного боку, є моделлю людської оселі, що потребує постійного оновлення та очищення, з іншого боку – це своєрідне святилище, де відбувається творчий акт, що накладає на поведінку театралів особливі табу та ритуальні обмеження.
