Abstract:
Інсценізації прозаїчних творів займають помітне місце в репертуарі українського театру. Проте пошуками сценічного еквіваленту романного мислення відзначені лише певні постановки, що й привнесли нову естетичну складову в розвиток театрального процесу. Автор пропонованої статті розглядає виокремлення у виставах нових, прихованих у глибинах літературного материка сенсів. Зосібно йдеться про вистави, створені режисером С. Данченком та сценографом Д. Лідером, про історію сценічного прочитання «У неділю рано зілля копала...» за О. Кобилянською та ін.