У статті розглянуто творчі пошуки сценографів українського театру - дебютантів другої половини 70 - 80-х років ХХ століття. Віддаючи перевагу ігровій театральній стихії або створюючи узагальнені образи, що підносили сценічні події на вищий ступінь понятійного ряду, вони виявляли потужний образний потенціал у парадоксальному, гармонійному, контрастному сполучені справжніх речей і фактур, у колірно-світлових партитурах театрального живопису. Притаманне художникам відчуття естетичної самоцінності сценічного костюму матеріалізувалося у створенні костюму-характеру персонажу, костюму-маски, костюму-декорації, костюму-людської оболонки життя, за якою прихована справжня сутність персонажу та ін.