Abstract:
Режисерська діяльність С. Данченка на чолі Київського театру ім. І. Франка розширила естетичну територію творчих пошуків колективу. Його постановки: «Украдене щастя» І. Франка, «Дядя Ваня» А. Чехова, «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта та ін., про які йдеться у статті, вписали український театр контекст загальноєвропейських сценічних практик. Сценічні хронотопи, як дієвий чинник формування образних систем вистав С. Данченка і сценографа Д. Лідера, визначили магістральні лінії збагачення естетичного потенціалу української театральної культури.