Abstract:
Виявлено естетичні інтенції ритуального кону у сценічній практиці Антонена Арто 1930-х років та у концептуальних положеннях програми крюотичного театру, оприлюднені у книзі «Театр та його двійник» (1938). Методологію дослідження склала комбінація історико-культурного, історико-реконструктивного та структурно-аналітичного методів. Наукова новизна дослідження полягає у пропозиції нової систематизації творчих надбань французького авангардиста та у нетрадиційному для сучасного українського театрознавства погляді на програму крюотичного театру. Постать і творча діяльність Антонена Арто від 1990-х і дотепер перебувають у колі уваги вітчизняних науковців. Водночас не згасав інтерес до них англо- та франкомовного театрознавства. Тож нині настав час переосмислити теоретичні постулати та режисерську практику митця 1930-х, враховуючи наукові надбання світової науки про театр.
